Мені наснився сон...

5 января в 12:31 · 
Несвяткове

Мені наснився сон – чабрець,
Тихенько вітер покурів солому…

І наче хлопець, наш боєць,
Приїхав врешті решт додому.

Він довго йшов – крізь всю війну,
Крізь Волноваху, голод, втому, 
Крізь спеку, зиму і весну…
І ось прийшов. І ось він вдома.

Спинився хлопець біля тину
І дивиться крізь біль на хату:
Кудись пішла його дружина,
Кудись поділись діти й мати.

Пішов солдат великим містом,
І скрізь свою рідню шукає,
А навкруги - вогні-намисто,
Ялинка, сміх, музика грає…

Спішать на бал худі панянки,
Щоб вразити телеекрани…
Дитячі примхи й забаганки 
Батьки виконують старанно.

Святкує щедро Україна 
Від Харкова аж до Карпат,
Але у натовпі родину
Не бачить ранений солдат!

А ж ось закрився ресторан,
Замовк на вулиці приймач,
І чує сивий капітан
Дитячий і жіночий плач.

І він побіг, побіг щосили,
Як від шаленого вогню! 
І бачить захисник могилу, 
А поруч всю свою рідню!

Кричить, але не чують діти!
Він плаче: «Мамо! Мамо! Мам!»…
Його не бачать! А з граніту 
Йому всміхається… він сам.

Летить душа солдата в вирій. 
Не має сліз, не б’ється серце.
Під ним – п’янкий веселий Київ,
Під ним – брати в степах донецьких…

… Мені наснився сон – зима,
Вогні, солодощі і свято.
А десь зажурена... сама...
Родина вбитого солдата.

Тетяна Малахова