Геннадія Москаля перед його поїздкою до Станиці Луганської. Напередодні там точилися бої, поранено кілька мирних мешканців, зруйновано будинки. Губернатор виїхав до Станиці, щоб особисто оглянути масштаби руйнувань, оцінити збитки й віддати розпорядження про відновлення життєдіяльності райцентру.
На розмову з журналістом було не більше ніж 15 хвилин.
— Ви регулярно об'їжджаєте контрольовану Україною Луганську область. Які складаються враження? Яка частина регіону дісталася Україні — краща чи гірша?
— Тут важко однозначно сказати. Дивлячись по чому. Якщо по сільському господарству, то сепаратисти самі себе прогодувати не зможуть. Із 1,4 мільйона гектарів ріллі в них залишилося тільки 90 тисяч гектарів. Усі ліси також у нас. Зате на тому боці залишилося більше промислових
підприємств. Північ Луганщини, яка контролюється Україною, Партія регіонів чомусь не розбудовувала. В нас є райони без жодної фабрики чи заводу, тут немає навіть первинної обробки сільськогосподарської продукції, продається тільки врожай — зерно, соняшник, овочі, фрукти. Більшість промислових підприємств залишилися в так званій ЛНР — Алчевський коксохімічний
завод, Алчевський металургійний комбінат, Луганський тепловозобудівний, Стахановський вагонобудівний… У них більшість великих міст — Луганськ, Алчевськ, Стаханов, Ровеньки, Красний Луч, Свердловськ. Потенційно у промисловому виробництві вони нас випереджають, тим більше що такі
гіганти як "Азот" та Лисичанський НПЗ (які залишилися на нашому боці) не працюють. І не з економічних причин, там є політична складова. Однак роботу підприємств на окупованих територіях сепаратисти організувати не можуть. Тому й користі від цих підприємств — ніякої.
— А люди? Які враження від них? І як місцеві мешканці сприймають українську армію?
— Армію якраз сприймають нормально. У всіх бідах, на думку людей, що симпатизують Росії, винні Нацгвардія, "київська хунта", "карателі", "бандерівці", "фашисти". Ці штампи були нав'язані регіоналами, котрі в силу своїх розумових здібностей, не могли нав'язати чогось іншого. Тільки такий примітив.
Поки я не дав хорошої стряски, люди ще жили ностальгією за Партією регіонів. У районних радах були фракції Партії регіонів. Учителі, медики, держслужбовці — всі входили до ПР. Я в одному районі дав наганяй, в іншому, і ситуація почала змінюватися. Коли минулого тижня приїхав до
Новопсковського району, то просто вигнав усіх регіоналів із сесійної зали, де проводив нараду, а голову РДА примусив написати заяву на звільнення. Вони ж нічого не роблять, за десять років у районі не з'явилося жодного серйозного підприємства, все на дотаціях. Поговорив з ними дуже жорстко і дав зрозуміти, що працювати по-старому при мені ні в кого не вийде.
— І що — дало це якийсь результат?
— Ще й який! Цього четверга поїхав у Білокуракинський район, то всі педагоги, медики і т.д. були вже департизовані. І це правильно! Вчитель повинен навчати дітей шкільній програмі, а не ідеології Партії регіонів. А лікар — лікувати. Фракція ПР у Білокуракинській райраді терміново розпустилася — для цього терміново скликали позачергову сесію районної ради напередодні мого приїзду. І на нараді всі виступали як шовкові! Тобто якесь просвітління в головах людей настає, хоча й дуже повільно.
— Ви й надалі практикуватимете такі методи "дерегіоналізації" Луганщини?
— Так. До Нового року в нас не залишиться фракцій цієї партії. Я випалю Партію регіонів з Луганщини розпеченим залізом. Але натомість ми не заганяємо людей у жодну політичну силу — ні в президентську, ні в опозиційну, ні в якусь третю. У нас, мабуть, єдина область в Україні, де голова ОДА, заступники, директори департаментів, начальники управлінь, голови РДА та їхні заступники і т.д. не належать до жодної політичної сили. Кожен має займатися своєю справою.
— У вас що — зуб на Партію регіонів, бо вона 2006 року висловила вам тут недовіру?
— Ні, я давно те забув. А зуб на регіоналів за те, що вони підпалили Донбас, розв'язали тут війну, а самі втекли з поля бою як щурі з корабля. Я звинувачую їх виключно в тому, що коїться зараз на Луганщині й на Донбасі загалом. Це їхні гасла зараз використовують "ЛНР" і "ДНР" — "каратєлі,
нацики, фашисти". Спровокували тут усе, накрутили людей, а коли втратили над ними контроль, втекли, кинувши все напризволяще. У нас єдина область в Україні, де не працює обласна рада (вона майже на 100 відсотків складається з регіоналів). Усі повтікали. А якщо втекли вони, то не потрібні фракції і в районних радах.
— Можливо, люди тут чекають від вас якихось конкретних справ, а не прилюдного й показового побиття регіоналів…
— Це я не роблю конкретних справ??! Я особисто розробив законопроекти про зміни територіального устрою Луганщини, щоб передати населені пункти з окупованих бойовиками до контрольованих Україною районів. І провів ці законопроекти через Верховну Раду. Завдяки цьому всі люди тут отримують пенсії, зарплати й соціальні виплати. Пенсії за листопад на
Луганщині закрили ще тиждень тому. Якщо у фронтові села Укрпошта боїться везти гроші через бойові дії, особисто везу їх у супроводі БТРів і автоматників. Їжджу туди, куди попередня влада не потикалася навіть у мирний час… Щодня відновлюю перебиті газові й електричні мережі у фронтовій зоні, часто й по кілька разів в одному селі. Знаю, що завтра вони знову будуть перебиті, але відновлюю. Щоб люди бачили, що тут є українська влада, яка піклується про них.
— І що це дає — настрої людей стають проукраїнськими?
— У мене мало надій, що за один день чи місяць вони прозріють, зрозуміють, у якій країні живуть, і стануть її патріотами. Але я принаймні виводжу з людей цю "регіональну" заразу. Це вже видно наочно. Якщо в перші приїзди селяни дивляться похмуро й просять: "Скажите Порошенко, чтобы в нас не стрелял" (хоча бачать, що снаряди летять з "ЛНР"!), то на третій, четвертий раз уже говорять: "О, губернатор наш приехал. Можно с вами сфотографироваться?"
— Скільки треба часу, щоб Луганщина стала проукраїнською?
— Років за п'ять, гадаю, повернемо її обличчям до України. Але треба не просто сидіти й чекати, а працювати — дуже тяжко й наполегливо…
Источник
Комментариев нет:
Отправить комментарий