ПАМЯТИ ИЛОВАЙСКА

УКРОП Українське об'єднання патріотів
 18 серпня 2014 року, ведучи запеклі бої, українські підрозділи, що переважно складалися з добровольців, змогли взяти під контроль частину Іловайська. Ми здобули цю важливу перемогу навіть попри те, що розгублене військове
командування безвідповідально кинуло на штурм загони територіальної оборони, основне завдання яких – оборона об’єктів, а не атакуючі дії.

Однак уже за два тижні іловайське формування опинилося в оточенні, оскільки в тил з території РФ зайшли потужні сили російської регулярної армії. Цей хід ворога також було нескладно передбачити, проте доля українських солдатів владу тоді не цікавила.

У ніч із 28 на 29 серпня Путін закликав відкрити для українців гуманітарний коридор. Було досягнуто домовленості, що наші війська вийдуть з оточення чітко окресленими маршрутами без зброї. Головнокомандувач та вищі армійські чини сліпо в це повірили, відправивши найкращих синів України на смерть. Рух українських колон з міста розпочався 29 серпня о 8:15 ранку – невдовзі їх було підступно розстріляно.

Унаслідок цього загинуло понад 360 бійців, а наші збройні сили зазнали найбільших за свою історію втрат. Спливло чотири роки, проте ніхто з українських можновладців так і не відповів за цей злочин. Не відповів ані за кинуті на штурм оборонні батальйони, ані за безліч бойової техніки на параді до Дня незалежності, якої тоді так бракувало в зоні АТО, ані за те, що речі загиблих бійців було тихцем закопано в землю на Дніпропетровщині, ані за те, що День скорботи за полеглими в Іловайському котлі офіційно відзначають тільки в одному українському місті. Та час розплати неодмінно настане.

Вічна пам’ять героям, що загинули, боронячи рідну землю від окупанта, щире співчуття родинам, які втратили своїх синів і батьків.