(нар. 16 серпня 1967[2], Алма-Ата, Казахська РСР[3]) — український громадський діяч, керівник штабу Громадської організації «Офіцерський корпус».
Життєпис
Народився в українсько-російській родині офіцера. Батько — Гарбузюк Володимир Андрійович (нар. 1942), мати — Гарбузюк Любов Петрівна (нар. 1945). Проживали в селі Зазим'я[4].
У 1984 закінчив школу в Києві та вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків.
У 1989 змінив прізвище Гарбузюк на Рубан[5].
В 1989 році закінчив училище. ВОС № 0618** льотчик-інженер (командно-тактична винищувальна авіація, спецкурс авіаційної розвідки), Л-39, МіГ-21.
В 1991 році пройшов річний курс навчання в ЦПЛС РА, МіГ-25 РБ. Служив на льотно-командних посадах у різних частинах та з'єднаннях, експлуатуючи ряд літаків, зокрема МіГ-21 та МіГ-25. Проходив навчання з тактики, стратегії управління військами, аналітичної та розвідувальної роботи.
Звільнений в запас в Коломиї з 48 ограп військово-повітряних сил СРСР 08 липня 1991 року у званні старшого лейтенанта.
Працював на керівних посадах у комерційних та громадських організаціях, державних структурах.
В 2004—2008 займався поліграфічно-видавничою діяльністю, створив групи підприємств, що активно формувала проросійські позиції в літературній і освітній сферах. Одним із партнерів Рубана був Олександр Дроздов — колишній офіцер зовнішньої розвідки КДБ СРСР (1974—1990 роки).[6]
Видавництво Рубана «Київська Русь» займається масовим друком шкільних підручників «Страноведение. Россия», а також посібників для перекваліфікації вчителів «Воссоединение Руси». Книжки були впроваджені в освітніх закладах Донбасу протягом 2008—2010.[6]
У 2012 закінчив Національну академію державного управління при Президентові України. Магістр державного управління у сфері національної безпеки.
У 2013 Рубан стає активним учасником проросійського руху Віктора Медведчука «Український вибір». 20 червня 2013 року Рубан створює власну громадську організацію «Офіцерський корпус» і починає працювати окремо від Медведчука. З моменту створення «Офіцерського корпусу» організація виступала проти євроінтеграції України, пізніше — засуджувала протестувальників на Майдані. Проте 6 грудня 2013 року її члени різко змінили риторику та вступили до лав Самооборони Майдану.[6]
В 2015 між «Офіцерським корпусом» Рубана та «Українським вибором» Медведчука загострюється конфлікт. У лютому 2015 року Володимир Рубан зареєстрував політичну партію «Офіцерський корпус», яка пізніше взяла участь у місцевих виборах.[6]
Керівник Центру звільнення полонених ГО «Офіцерський корпус», голова партії «Офіцерський корпус», віце-президент ГО «Академія національної безпеки».
Перемовник
З початку війни на сході України у травні 2014 Рубан разом із організацією «Офіцерський корпус» з власної ініціативи взявся за звільнення заручників із полону самопроголошених «ЛНР» та «ДНР»[6]. Виконував функцію посередника між польовими командирами «ДНР» і «ЛНР» та українською владою[7]. У липні 2014 створив Центр звільнення полонених у
Дніпропетровську, переговірники якого домоглися звільнення понад 600 полонених. У жовтні 2014 група під керівництвом Рубана за три доби здійснила рейд територією Донбасу протяжністю 1500 км, доставивши теплі речі та продукти полоненим в Сніжне і дітям в Горлівку, та звільнивши полонених з Краснодона, Луганська, Сніжного та Донецька.[джерело?]
У березні 2015 року став лауреатом премії «За мужність і патріотизм» загальнонаціональної програми «Людина року»[8].
В кінці лютого 2017 разом з Надією Савченко відвідав тимчасово окупованій території ОРДЛО, порушивши порядок перетину лінії розмежування, після чого СБУ анулювала дозвіл Рубана на виїзд в ОРДЛО[9].
Критика
Неодноразово був відзначений в прихильності до терористів ДНР, ЛНР та «Новоросії»[10], за що піддавався критиці[11]. Займаючись звільненням полонених, висловлював думку, що якщо матері українських військових, які потрапили в полон до терористів, будуть на колінах вимолювати у бойовиків життя своїх синів, то надалі матері і їх сини «будуть правильно голосувати»[12]. Під час переговорів про звільнення полонених Рубан
неодноразово висловлювався на підтримку бойовиків та звинувачував українських військових в обстрілі мирних кварталів на Донбасі. На його думку, саме Київ затягує переговори зі звільнення заручників. Інші учасники переговорного процесу заявляли, що Рубан їх зриває та навіть заробляє на обмінах.[6]
16 січня 2016 СБУ заявила, що громадянин В. Рубан поширює заяви, що начебто він, як представник СБУ, проводив у Мінську якісь переговори[13] з можливого звільнення утримуваних в Росії громадян України та начебто обговорював там вірогідність їхнього обміну на російських військовослужбовців, що потрапили в полон в Україні. СБУ офіційно
наголосила, що В. Рубану не надавалися жодні доручення чи повноваження вести будь-які переговори щодо звільнення громадян України: «пан Рубан міг побувати у Мінську як приватна особа, але він ніколи не брав участі в офіційних перемовинах чи зустрічах»[14]. СБУ також заперечила, що Рубан є «генералом» спецслужби, про що заявляв пан Рубан.
Володимира Рубана в українських ЗМІ пов'язують з лідером проросійської організації Український вибір В. Медведчуком[15][16].
Затримання
8 березня 2018 року о 9.15 Володимир Рубан затриманий українськими прикордонниками на контрольному пункті Майорськ при спробі завезення з окупованої території значної партії зброї та боєприпасів, після чого був переданий СБУ[17].
9 березня йому було повідомлено про підозру за ч.1 ст. 263 КК "Незаконне поводження зі зброєю", ч.1 ст.14 "Готування до злочину", ч.3 ст.258 "Терористичний акт". Суд заарештував В. Рубана на 60 діб. Звинувачення в суді представила Військова прокуратура. Рубана підозрюють у підготовці теракту в урядовому кварталі, атаки на Верховну Раду та вбивства депутатів і інших державних діячів.[18][19][20]
Особисте життя
Одружений у 1989 році. Дружина — Рубан (Гойса) Інга Віталіївна (нар. 1968). Має синів Єгора (нар. 1989) та Данила (нар. 1990), дочку Дарину (нар. 2000), онука Тимофія.
Цікаві факти
В медійному просторі фігурує як «генерал-полковник»[21], хоча ще в 2012 році фігурував як відповідальний за розміщення статей наукового семінару[22][23], що відповідає рівню науковця або офіцера молодшої ланки.
Більш розлого
Комментариев нет:
Отправить комментарий