Він знав що помирає.
Він не розумів за що дорослі дяді з далекої Російської Федерації бомбили з літаків його місто.
Він не розумів за що знищили його дім і убили його родину.
Він не міг зрозуміти за що вони убили і його.
Він плакав і кричав: "Я пожаліюся Богу на вас!"
Все що він міг.
Пожалітися Богу.
Кого Бог почує і послухається?
Паскудного і кровожерного царька із риб'ячим поглядом, який помахом пальця убиває тисячі і мільйони?
Озвірілого виродка-убивцю і мародера з автоматом?
Чи пещеного, брехливого і гнилого всередині чиновника, який цинічно заявляє, що убиті і скалічені діти в Алеппо то телепостановка і фейк , а "Боїнг" збив хтось інший, а не російська ракета?
Коли Бог створив людину, то дав їй частинку себе - безсмертну душу.
Яка болить і співчуває, яка робить людину із тварини.
З того часу людей ставало більше і більше.
А душа залишалась та ж сама. Хоч і Божа і Велика.
І на всіх її не вистачило.
Є істоти, які зовні виглядають як люди. Ходять, ідять, розмовляють. Щось купують , продають, миють машини і торгують газом з нафтою.
Тільки душі у них немає.
Маленьке дитя пожалілося Богу. Кому як не Йому?
І Бог почув.
Ви думаєте, що все це назавжди і могутнє? Що великі царі завжди будуть великими?
Що військові арсенали вирішують все?
Що все вирішують рахунки в банках і активи? Газ і нафта? Автомати і Гради?
Бомбардувальники і саміти політиків?
Не знаю як докричатися до вас , як вам розказати просту істину...
Все вирішує розмова невинної дитини з Богом.
І валяться царства, гинуть величні імперії, здихають в муках диктатори і карателі.
Час пришвидшився.
Він уже не тягнеться як в Середньовіччі, не повзе як в епоху пару, чи індустріалізації, не йде як в двадцятому столітті.
Час стартує і летить як промінь світла. Все навколо миготить і змінюється як в калейдоскопі не по днях а по годинах. Як в казці.
Всі халіфи стають халіфами на час.
Ми стаємо свідками як Бог слухає дитину.
І вершить Своє правосуддя. Вже тут і зараз.
Не колись потім, не "на тому" світі. А тут і зараз!
В он-лайн режимі.
Швидше як в судах людських. І справедливіше.
Одного за одним.
Невблаганно і невідворотно.
На наших очах.
Це не "Аннушка розлила масло", це той хлопчик пожалівся.
І інший, який випав із , розтрощеного російською ракетою, Боїнга і впав на землю з розкинутими ручками як ще одне Розп'яття.
І та дівчинка, яка плакала, отримуючи медаль за свого, убитого татка.
І не допоможуть мури, охорона, гроші , влада і недоторканність.
Того пристрелили прямо на виставці, ті втопилися разом із своїм літаком, того отруїли, того підірвали в ліфті, іншого спалили з гранатромета...
А ще мить тому вони були царями і царьками, карателями і халіфами.
Бгали, тягли, громадили, багатіли ,лізли по трупах вгору.
В гробу кишень немає.
На той світ не візьмеш із собою свої рейтигни, своє багатство, свою славу, значимість, вплив і свою могутність.
Сьогодні викінчився і той цинічний брехливий паскуда - чиновник, який розказував про "постановку " в Алєппо, той , на якого пожалівся убитий хлопчик.
І Бог його почув.
Бог завжди чує своїх дітей.
Ви стали свідками.
Бог справедливий.
Бог великий.
Алах акбар!
Маючий вуха почує.
І не говоріть, що я вам не казав.
P.S. "Про мертвих або добре, або нічого крім правди !" - такою насправді є відома сентенція, з якої звично викидали останні два слова.
Так от, в цьому випадку правдива епітафія звучить так :
" І хоч в політиці показав себе абсолютним покидьком, але зате ,як людина, він був повним лайном !"
Источник
Комментариев нет:
Отправить комментарий