Прогнози для РФ невтішні.
Відчайдушні спроби терористів захопити Дебальцеве і оточити угруповання наших військ, розташованих на плацдармі в черговий раз не увінчалися успіхом.
Бойовики несуть величезні втрати. Наша артилерія, ДРГ, спецназ, танкісти і всі-всі-всі справжнісінькі герої, пише у своєму блозі Bohdan Miroshnikov, повідомляють Патріоти України. Більше доби в тому районі не замовкає. Терористи постійно намагаються прорватися через Санжарівку і Нижнє Лозове. Логвинове постійно переходить з рук в руки. Немає ясності, чим все це закінчиться. Але одне відомо точно – російська армія після подій на Дебальцевській дузі більше ніколи не відновиться. Їй нанесено непоправну психологічну та військову поразку. Рашисти думали взяти
кількістю, щільністю вогню, стираючи житлові селища з лиця землі. Як завжди, в принципі. Число загиблих росіян та місцевих сектантів-свідків Путіна обчислюється сотнями. Операція ВС РФ «Малий Сатурн» зазнає поразки за поразкою. Причина проста – ми на своїй землі і будемо
захищати її до останнього патрона, до останнього бійця. Скоріше не залишиться жодного путінського фашиста, ніж ми зазнаємо поразки. Маріуполь став нашою фортецею на півдні, Дебальцеве – на півночі. І ніякому ворогу не взяти їх ніколи. На тлі звісток із секторів «С» і «М», багато
хто якось випустив з уваги ще дві наших фортеці, що не дають ворогові захопити хоч квадратний метр нашої землі. Це Майорська та Станиця Луганська. Щодня перебуваючи під вогнем, постійно відбиваючи атаки впродовж 5 місяців ці передмістя Горлівки та Луганська стали форпостами.
Бійці, що перебувають там – героями. Три дні поспіль ворог намагається взяти Широкино. Полк «Азов» та інші підрозділ НГУ, ВСУ постійно присікають ці спроби. Ворожу піхоту і техніку знищують постійно. Багато в мене запитують, що ж нас чекає після 15 лютого? Вже не припинення вогню,
це точно. Виконувати мінські домовленості бойовики не збираються. На російсько-українському кордоні стоїть кілька БТГ, готових у будь-який момент зайти на нашу територію. Техніка постійно заходить на нашу територію. За останні 3 дні – більше 150 одиниць. Обстріл Краматорська та
с. Гродівка з РСЗВ «Смерч» показав ставлення Путіна до переговорів. Вчорашній обстріл Артемівська з РСЗВ «Ураган» – ставлення орди до «припинення вогню» і взагалі, до якого-небудь виконання взятих на себе зобов’язань. Тепер же, потрібно розібратися, що буде після 15 числа.
Коротко це буде виглядати так:
1) введення нових санкцій США, Канади та ЄС проти РФ (арешт рахунків рос. олігархів, відключення від системи SWIFT, санкції проти рос. банків і економіки в цілому, що спричинить за собою банківський, фінансовий і економічний дефолт);
2) посилення ескалації конфлікту з боку РФ (очікується в кінці лютого-початку березня) – нові спроби «взяти» Дебальцеве, Щастя, Станицю, Маріуполь, Попасну;
3) передача Україні летального озброєння зі США та деяких країн ЄС разом з інструкторами;
4) введення в РФ карток на продовольство, одяг, побутову хімію, електроніку, машини (не здивуюся, якщо скасують оборот рубля);
5) після проведення мобілізації в Україні, навчання користування закордонним озброєнням – можливе відновлення наступальних дії сил АТО;
6) максимальне посилення дипломатичного тиску, закінчення розслідування катастрофи Боїнга, справи Литвиненка, прямі звинувачення проти РФ, реалізація гаазького сценарію. Знаєте, я ніколи не любив хвалити наших політиків. Було за що. Але те, що робить наш президент – вище всякої
похвали. Згуртувати ЄС і США проти Росії, незважаючи на широку агентурну мережу. Ловити особисто Путіна на «дипломатичний гачок» (останні мінські переговори – тому підтвердження). Призначити іноземців в уряд, а головним з реформ поставити Саакашвілі, якому все одно, проти якої системи йти –
це вище всякої похвали. У нас дійсно з’явився президент. І так, план по «лікуванню» реабілітації нашої економіки скоро почне реалізовуватися. Ті безпрецедентні заходи і суми кредитів, про які вже домовилися – тільки початок. До речі, якщо хтось захоче поговорити про «кредитне рабство в
єврейських лапах ЄС» – навіть не раджу починати. Усі кредити рано чи пізно спишуть, як це було з Польщею, Південною Кореєю та Сінгапуром. Далі – тільки перемога. Це предречено ходом історії, логіки міжнародних відносин і звичайної справедливістю. Будь- якій фашист рано чи пізно
закінчує в Гаазі. Кремлівська ОЗГ скоро особисто в цьому переконається. Ми, українці, дуже добрі і чуйні. Але коли ворог приходить до нас з мечем – від меча і загине. На завершення опублікую уривок вірша поета родом з Дебальцеве. Володимир Сосюра ніколи не був поетом «з Донбасу». Він був
поетом нової генерації, нової України – згуртованою і сильною нації. «Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу и нову, і мову її солов’їну».
Слава Україні!
Джерело
Бойовики несуть величезні втрати. Наша артилерія, ДРГ, спецназ, танкісти і всі-всі-всі справжнісінькі герої, пише у своєму блозі Bohdan Miroshnikov, повідомляють Патріоти України. Більше доби в тому районі не замовкає. Терористи постійно намагаються прорватися через Санжарівку і Нижнє Лозове. Логвинове постійно переходить з рук в руки. Немає ясності, чим все це закінчиться. Але одне відомо точно – російська армія після подій на Дебальцевській дузі більше ніколи не відновиться. Їй нанесено непоправну психологічну та військову поразку. Рашисти думали взяти
кількістю, щільністю вогню, стираючи житлові селища з лиця землі. Як завжди, в принципі. Число загиблих росіян та місцевих сектантів-свідків Путіна обчислюється сотнями. Операція ВС РФ «Малий Сатурн» зазнає поразки за поразкою. Причина проста – ми на своїй землі і будемо
захищати її до останнього патрона, до останнього бійця. Скоріше не залишиться жодного путінського фашиста, ніж ми зазнаємо поразки. Маріуполь став нашою фортецею на півдні, Дебальцеве – на півночі. І ніякому ворогу не взяти їх ніколи. На тлі звісток із секторів «С» і «М», багато
хто якось випустив з уваги ще дві наших фортеці, що не дають ворогові захопити хоч квадратний метр нашої землі. Це Майорська та Станиця Луганська. Щодня перебуваючи під вогнем, постійно відбиваючи атаки впродовж 5 місяців ці передмістя Горлівки та Луганська стали форпостами.
Бійці, що перебувають там – героями. Три дні поспіль ворог намагається взяти Широкино. Полк «Азов» та інші підрозділ НГУ, ВСУ постійно присікають ці спроби. Ворожу піхоту і техніку знищують постійно. Багато в мене запитують, що ж нас чекає після 15 лютого? Вже не припинення вогню,
це точно. Виконувати мінські домовленості бойовики не збираються. На російсько-українському кордоні стоїть кілька БТГ, готових у будь-який момент зайти на нашу територію. Техніка постійно заходить на нашу територію. За останні 3 дні – більше 150 одиниць. Обстріл Краматорська та
с. Гродівка з РСЗВ «Смерч» показав ставлення Путіна до переговорів. Вчорашній обстріл Артемівська з РСЗВ «Ураган» – ставлення орди до «припинення вогню» і взагалі, до якого-небудь виконання взятих на себе зобов’язань. Тепер же, потрібно розібратися, що буде після 15 числа.
Коротко це буде виглядати так:
1) введення нових санкцій США, Канади та ЄС проти РФ (арешт рахунків рос. олігархів, відключення від системи SWIFT, санкції проти рос. банків і економіки в цілому, що спричинить за собою банківський, фінансовий і економічний дефолт);
2) посилення ескалації конфлікту з боку РФ (очікується в кінці лютого-початку березня) – нові спроби «взяти» Дебальцеве, Щастя, Станицю, Маріуполь, Попасну;
3) передача Україні летального озброєння зі США та деяких країн ЄС разом з інструкторами;
4) введення в РФ карток на продовольство, одяг, побутову хімію, електроніку, машини (не здивуюся, якщо скасують оборот рубля);
5) після проведення мобілізації в Україні, навчання користування закордонним озброєнням – можливе відновлення наступальних дії сил АТО;
6) максимальне посилення дипломатичного тиску, закінчення розслідування катастрофи Боїнга, справи Литвиненка, прямі звинувачення проти РФ, реалізація гаазького сценарію. Знаєте, я ніколи не любив хвалити наших політиків. Було за що. Але те, що робить наш президент – вище всякої
похвали. Згуртувати ЄС і США проти Росії, незважаючи на широку агентурну мережу. Ловити особисто Путіна на «дипломатичний гачок» (останні мінські переговори – тому підтвердження). Призначити іноземців в уряд, а головним з реформ поставити Саакашвілі, якому все одно, проти якої системи йти –
це вище всякої похвали. У нас дійсно з’явився президент. І так, план по «лікуванню» реабілітації нашої економіки скоро почне реалізовуватися. Ті безпрецедентні заходи і суми кредитів, про які вже домовилися – тільки початок. До речі, якщо хтось захоче поговорити про «кредитне рабство в
єврейських лапах ЄС» – навіть не раджу починати. Усі кредити рано чи пізно спишуть, як це було з Польщею, Південною Кореєю та Сінгапуром. Далі – тільки перемога. Це предречено ходом історії, логіки міжнародних відносин і звичайної справедливістю. Будь- якій фашист рано чи пізно
закінчує в Гаазі. Кремлівська ОЗГ скоро особисто в цьому переконається. Ми, українці, дуже добрі і чуйні. Але коли ворог приходить до нас з мечем – від меча і загине. На завершення опублікую уривок вірша поета родом з Дебальцеве. Володимир Сосюра ніколи не був поетом «з Донбасу». Він був
поетом нової генерації, нової України – згуртованою і сильною нації. «Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу и нову, і мову її солов’їну».
Слава Україні!
Джерело
Комментариев нет:
Отправить комментарий