Війна забрала у нього роботу, дім і розлучила з найріднішими людьми.
Він залишився фактично на вулиці, але не лише не зламався, а й до перемоги боровся за свого єдиного, справжнього, чотирилапого друга. Історія Сашка з Макіївки підірвала соцмережі і стала прикладом для тисяч
переселенців - як не опускати рук, коли починаєш жити з нуля. Про це йдеться у сюжеті ТСН.19.30. Як і тисячі інших Сашко у рідній Макіївці тримався, поки була робота.
Далі обстріли, закриття підприємств і межа - голод, відчай і паніка. У такі моменти поведінка і вибір, мабуть, дають найкраще зрозуміти, якою насправді є людина. "Коли приїхав до Києва, мені показували відео — в Попасній жінка прив'язала собаку до стовпу, а сама сіла і поїхала на автобусі... Я не можу залишити.
Не тільки собака має бути другом людині, але і людина собаці!", - каже Сашко. Мальта і сьогодні з ним. Небайдужість до долі друга вразила людей. Без коштів хлопцю допомогли виїхати з окупованого міста і дістатися столиці. Далі - нова війна і знову з собою. Змиритися і жити за рахунок
пожертв, волонтерів чи сприйняти допомогу як першу сходинку до нового життя. "Хочеться працювати, на життя заробляти. Не скажу, що це мрія, а звичайна", - каже переселенець. Саме таке ставлення до шансу відчинило Сашкові ще кілька дверей у новому і великому місті. Не без випробувань,
звісно. У першому помешканні хлопець жив без світла, води і туалету. Йому готові були допомогти на перших етапах з квартирою, але без собаки. Пропонували здати у вольєр. Але він не погодився. Саме через небайдужість хлопця киянка Юлія віддала свою кімнату Сашку. Підкупило ще дещо. "Не
має в нього такого, що всі щось повинні йому допомагати. Він просто хоче стати на ноги і продовжувати нормальне повноцінне життя зі своєю собакою поряд", - каже вона. А сьогодні - чергова перемога. Він знайшов роботу. Хлопець - столяр. Як і в Макіївці, у Києві складатиме меблі. Для багатьох він став прикладом. Адже почати нове життя, на відміну від інших, йому
набагато складніше. Саша нічого не чує. "Зі слухом давно погано. У віці 12-15 років був гострий апендицит, кололи антибіотик, на нього була алергія, пішло ускладнення", - розповідає хлопець. Він частково читає по губах, нині оформлює інвалідність. І звикає до подарунка, гроші на який йому зібрали і
благодійники, і користувачі соцмереж. Два слухові апарати - поки їх надіває ненадовго. Аби адаптувати мозок до звуків - потрібен рік. На те, щоб почати життя з нуля - від втечі з Макіївки до сьогодні - Саші знадобилось трохи більше двох місяців. Хлопець вірить, що з появою роботи йому скоро
вдасться і винайняти квартиру. "Дружину?! Не думав про це, потрібно самому на ноги стати. Хоча б пару місяців попрацювати, ще випробувальний термін пройти, думаю не підведу. А там можна подумати і про знайомства",
- посміхається мужній переселенець.
Нагадаємо, волонтери і психологи придумали, як змусити переселенців облаштовувати своє життя на новому місці.
переселенців - як не опускати рук, коли починаєш жити з нуля. Про це йдеться у сюжеті ТСН.19.30. Як і тисячі інших Сашко у рідній Макіївці тримався, поки була робота.
Далі обстріли, закриття підприємств і межа - голод, відчай і паніка. У такі моменти поведінка і вибір, мабуть, дають найкраще зрозуміти, якою насправді є людина. "Коли приїхав до Києва, мені показували відео — в Попасній жінка прив'язала собаку до стовпу, а сама сіла і поїхала на автобусі... Я не можу залишити.
Не тільки собака має бути другом людині, але і людина собаці!", - каже Сашко. Мальта і сьогодні з ним. Небайдужість до долі друга вразила людей. Без коштів хлопцю допомогли виїхати з окупованого міста і дістатися столиці. Далі - нова війна і знову з собою. Змиритися і жити за рахунок
пожертв, волонтерів чи сприйняти допомогу як першу сходинку до нового життя. "Хочеться працювати, на життя заробляти. Не скажу, що це мрія, а звичайна", - каже переселенець. Саме таке ставлення до шансу відчинило Сашкові ще кілька дверей у новому і великому місті. Не без випробувань,
звісно. У першому помешканні хлопець жив без світла, води і туалету. Йому готові були допомогти на перших етапах з квартирою, але без собаки. Пропонували здати у вольєр. Але він не погодився. Саме через небайдужість хлопця киянка Юлія віддала свою кімнату Сашку. Підкупило ще дещо. "Не
має в нього такого, що всі щось повинні йому допомагати. Він просто хоче стати на ноги і продовжувати нормальне повноцінне життя зі своєю собакою поряд", - каже вона. А сьогодні - чергова перемога. Він знайшов роботу. Хлопець - столяр. Як і в Макіївці, у Києві складатиме меблі. Для багатьох він став прикладом. Адже почати нове життя, на відміну від інших, йому
набагато складніше. Саша нічого не чує. "Зі слухом давно погано. У віці 12-15 років був гострий апендицит, кололи антибіотик, на нього була алергія, пішло ускладнення", - розповідає хлопець. Він частково читає по губах, нині оформлює інвалідність. І звикає до подарунка, гроші на який йому зібрали і
благодійники, і користувачі соцмереж. Два слухові апарати - поки їх надіває ненадовго. Аби адаптувати мозок до звуків - потрібен рік. На те, щоб почати життя з нуля - від втечі з Макіївки до сьогодні - Саші знадобилось трохи більше двох місяців. Хлопець вірить, що з появою роботи йому скоро
вдасться і винайняти квартиру. "Дружину?! Не думав про це, потрібно самому на ноги стати. Хоча б пару місяців попрацювати, ще випробувальний термін пройти, думаю не підведу. А там можна подумати і про знайомства",
- посміхається мужній переселенець.
Нагадаємо, волонтери і психологи придумали, як змусити переселенців облаштовувати своє життя на новому місці.
Комментариев нет:
Отправить комментарий