В результате обстрела "гуманитарного коридора", который террористы должны были предоставить для ухода украинских военнослужащих из-под
Иловайска Донецкой области, силы АТО понесли колоссальные потери, сообщает пресс-служба батальона "Крым" в Facebook. "Вот такой "зеленый коридор" дала Россия. Сотни трупов, десятки в плену", - говорится в сообщении.
Источник
******************
Комментарий из ленты Facebook:
Андрій Денисенко (Член проводу Правий Сектор)
Путінський гуманітарний коридор виявився такою ж самою брехнею, як і гуманітарний конвой.
Брехнею підступною, підлою і жорстокою, як і весь кремлівський режим, вся брехлива й садистична московська імперія.
Пасткою, яка мала бути передбаченою керівництвом АТО, якби воно рахувало бодай на хід вперед і замислювалося над мотивами і природою російської агресії проти України.
Ми досі не можемо порахувати, скільки наших хлопців було замануто і розстріляно учора цілими колонами в цьому кривавому коридорі.
Досі не уявляємо, скільки з них потрапило в полон, розуміємо лише, що прорвалися до своїх одиниці. Тому що хтось нагорі замість прориватися до оточених вирішив за краще і легше повірити у путінський коридор і окупантську милість...
Немає зв'язку з комбатом Дніпра Юрком Березою, командувачем секторів Б і Д генералом Русланом Хомчаком, героєм Майдану Володею Парасюком, сотнями інших бійців. Сподіваюся, вони живі... Або забрали кожен за собою бодай з десяток загарбників.
Дуже дорогу ціну платить Україна за бездарність генералів, інфантильність і малодухість політичного керівництва, довірливість громадян та військових - кров'ю найкращих своїх синів. І найбільша данина людськими жертвами - за історичне невігластво, м'якотілість і неспроможність усвідомити, що ворог прагне не просто захопити нашу країну, а передусім - винищити все живе, вільне і гідне на цій землі.
29 серпня сталася страшна трагедія, з якої ми маємо винести урок - йде війна на виживання нашої нації, війна, в якій нас убивають саме за те, що ми українці, вільні люди, і хочемо лишатися такими надалі. І ворог не подарує нам жодної слабкості, не пожаліє, не зупиниться. А якщо відступить на крок, то лише для того, щоби сильніше вдарити навідмаш.
Хто сумнівається - хай спитає у духів загублених у цьому коридорі,
захоплених парламентарів,
закатованих полонених,
дострілених поранених
і в їхніх батьків, яким кацапські нелюди дзвонили, щоби повідомити - щойно ми вбили твого сина.
А ще - в матерів, які отримали рештки своїх синів після того,
як їхні тіла прив'язувалися до танкових гармат і розривалися пострілом на шматочки...
Це все історії, які пройшли перед очима за останні тижні...
Ми маємо зрозуміти - мир можливий лише після нашої перемоги.
Його, як і життя, не випросити по гуманітарних коридорах. Бо наш мир - на кістках ворога, а його - на наших.
Ми маємо навчитися воювати безжально - до себе і до ворога.
Не відступати, не просити пощади, не вести облудних перемовин.
Або ми їх, або вони нас. Третього не дано.
Комментариев нет:
Отправить комментарий