3 апрель 2022 г.
«Каждый раз, когда вы будете говорить о великом русском балете, я буду рассказывать вам историю неоднократно изнасилованной на глазах у родителей, а затем похищенной русскими извергами молодой учительницы из Броваров. О десятках, а может и сотнях изнасилованных украинских женщин. Часто на виду у детей. О 15-16 летних девочках из Бородянки, подвергшихся страшному насилию кадыровцами. О телах пяти изнасилованных молодых девушек, убитых и оставленных прямо на дороге. Об этом мерзком «будем тра*ать хохлушек» в перехватах. Вот что я вам скажу в ответ о гонимом большом русском балете.
Каждый раз, когда вы будете мне говорить о великих русских композиторах, я буду вам рассказывать историю девочки, на глазах которой и ее маленького брата в мариупольском подвале не один день умирала их мама. А потом с трупом мертвой мамы дети были
вынуждены и дальше укрываться в подвале от обстрелов. О мальчике из Гостомеля, на глазах которого русские солдаты застрелили его отца. А потом хотели убить и сына, но тот выжил. О девочке, которой выстрелили прямо в лицо. О малыше, который убегал с бабушкой в лодке. Бабушка утонула. А мальчика ищут уже почти месяц. Вот что я вам скажу в ответ о гонимых великих русских композиторах.
Каждый раз, когда вы будете говорить мне о великой русской живописи, я буду вам рассказывать о расстрелянных в спину мирных украинцах в Макаровском районе. А перед тем, как застрелить, орки завязывали им руки. О сотнях трупов на улицах Бучи, Ирпеня, Гостомеля. О братских могилах во дворах жилых кварталов. Братские могилы мирных жителей недавно уютных и безопасных городов. Братские могилы. В 21 веке. Вот что я вам скажу в ответ о гонимой великой русской живописи.
Каждый раз, когда вы будете мне рассказывать о великом русском театре, я буду вам рассказывать историю женщины из Броварского района, из дома которой российские мародеры, отступая, снимали металлочерепицу. О танках и БТРах «второй армии мира», нагруженные до краев награбленным в украинских домах. Украденные телефоны, планшеты, телевизоры, стиральные машинки, ковры, украшения, бутылки с алкоголем, сковородки,
одежда, игрушки, обувь – все, что случалось на пути этим ублюдкам. О том, как добравшись до Беларуси, они наперегонки отправляли награбленное своим семьям в Россию. О том, как торговали ворованным на белорусских базарах. Вот что я вам скажу в ответ о гонимом великом русском театре.
Каждый раз, когда вы будете рассказывать мне о великом русском кино, я буду рассказывать вам о жестоко расстрелянных конях в конюшнях Киевской области. О заморенных голодом и
жаждой животных зоопарка в Ясногородке. О сожженной после взрыва коже оленя. А теперь максимальная дикость… Об убитом и съеденном российскими оккупантами алабае. Да, алабая. Да, собаки. Да, съеденной. Вот что я вам скажу в ответ о позорном великом русском кино.
Каждый раз, когда вы будете рассказывать мне о великой русской литературе, я буду вам рассказывать о десятках перехватов разговоров русских солдат с их матерями и женами. Разговоров, в которых кроме на*уя на нах*и ничего нет. Разговоры, в которых жены
заказывают, что им украсть в украинских домах. Разговоры, где матери смеются, когда сынишки рассказывают, как их побратимы насилуют хохлушек. И если из этих разговоров выбросить все маты, у них останется разве что «привет» и «пока». Вот что я вам скажу в ответ о гонимой великой русской литературе.
Больше нет никакой великой русской культуры, литературы, кино, живописи, театра и балета. Есть страна уродов, мародеров, насильников и убийц. Диких людей, которым нет места в цивилизованном мире!
А многострадальные новоиспеченные русские диссиденты в уютных квартирах Берлина, Лондона, Ларнаки, Милана, Тбилиси, Астаны, Вены и других временных приютов, пусть идут по маршруту русского корабля, гордо унося в руках большую русскую культуру!»
#OlenaPshenychna (с)
p.s. Если можете переводить и распространять на всех доступных вам языках, делайте это. И лучше копируйте, потому что вполне могут забанить. Русские они еще и очень обидчивы. А всех не забанят.
3 апрель 2022 г. ·
«Кожного разу, коли ви будете казати про вєлікій рускій балєт, я буду розказувати вам історію неодноразово зґвалтованої на очах у батьків, а потім викраденої російськими нелюдами молодої вчительки з Броварів. Про десятки, а може й сотні зґвалтованих українських жінок. Часто на очах у дітей. Про 15-16 річних дівчаток з Бородянки, які зазнали страшного насилля кадирівцями. Про тіла п’ятьох зґвалтованих молодих дівчат, вбитих і залишених прямо на дорозі. Про оце мерзенне «будем тра*ать хохлушек» в перехватах. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімий вєлікій руський балєт. Кожного разу, коли ви будете мені казати про вєлікіх руських композіторов, я буду вам розказувати історію дівчинки, на очах якої і її маленького брата в маріупольському підвалі не один день помирала їхня мама. А потім з трупом мертвої мами діти були вимушені і далі ховатися в підвалі від обстрілів. Про хлопчика з Гостомеля, на очах якого російські солдати застрелили його батька. А потім хотіли вбити і сина, але той вижив. Про дівчинку, якій вистрілили прямо в обличчя. Про малюка, який тікав з бабусею в човні. Бабуся втопилася. А хлопчика шукають уже майже місяць. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімих вєліких руських композіторов.
Кожного разу, коли ви будете казати мені про вєлікую руськую живопісь, я буду вам розказувати про розстріляних в спину мирних українців в Макарівському районі. А перед тим, як застрелити, орки зав’язували їм руки. Про сотні трупів на вулицях Бучі, Ірпеня, Гостомеля. Про братські могили у дворах житлових кварталів. Братські могили мирних мешканців донедавна затишних і безпечних міст. Братські могили. В 21 столітті. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімую вєлікую руськую живопісь.
Кожного разу, коли ви будете мені розказувати про вєлікій рускій тєатр, я буду вам розказувати історію жінки з Броварського району, з будинку якої російські мародери, відступаючи, знімали металочерепицю. Про танки і БТРи «другої армії світу», навантажені по вінця награбованим в українських домівках. Крадені телефони, планшети, телевізори, пральні машинки, килими, прикраси, пляшки з алкоголем, сковорідки, одяг, іграшки, взуття – все, що траплялось на шляху цим виродкам. Про те, як діставшись до Білорусі, вони наввипередки відправляли награбоване своїм родинам в росію. Про те, як торгували краденим на білоруських базарах. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімий вєлікій руський театр.
Кожного разу, коли ви будете розказувати мені про вєлікоє рускоє кіно, я буду розказувати вам про жорстоко розстріляних коней в конюшнях на Київщині. Про заморених голодом і спрагою тварин зоопарку в Ясногородці. Про спалену після вибуху шкіру оленяти. А тепер максимальне дикунство… Про вбитого і з’їденого російськими окупантами алабая. Так, алабая. Так, собаки. Так, з’їденої. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімоє вєлікоє рускоє кіно.
Кожного разу, коли ви будете розказувати мені про вєлікую рускую літєратуру, я буду вам розказувати про десятки перехватів розмов російських солдатів з їхніми матерями і дружинами. Розмов, в яких крім на*уя на нах*ї нічого нема. Розмов, в яких дружини замовляють, що їм вкрасти в українських будинках. Розмов, де матері сміються, коли синочки розказують, як їхні
побатрими гвалтують хохлушек. І якщо з цих розмов викинути всі мати, в них лишиться хіба що «прівєт» і «пока». Ось що я вам скажу у відповідь про ганімую вєлікую рускую літєратуру.
Більше нема ніякої вєлікої руської культури, літератури, кіна, живопісі, тєатра і балєта. Є країна виродків, мародерів, ґвалтівників і убивць. Диких людей, яким нема місця в цивілізованому світі!
А багатостраждальні новоспечені руські дисиденти в затишних квартирах Берліна, Лондона, Ларнаки, Мілану, Тбілісі, Астани, Відня та інших тимчасових прихистків, хай ідуть за маршрутом руського корабля, гордо несучи в руках вєлікую рускую культуру!»
#OlenaPshenychna (с)
p.s. Якщо можете перекладати і поширювати всіма доступними вам мовами, робіть це. І краще копіюйте, бо цілком можуть забанити. Руські вони ж ще й дуже обідчіві. А всіх не забанять.
Комментариев нет:
Отправить комментарий