"Це — людина, яка швидко згоріла, але була дуже яскравою".Історія Героя України Володимира Лободюка

 

00:00 — Інтро 00:40 — Володимира Лободюка виховували бабуся з дідусем 01:35 — «Коли помер дідусь, він одразу подорослішав. Отак у 15 років він став дорослим» 01:48 — «Це — така дитина з вогником в душі» 02:42 — Був у рейтингу найкращих студентів Національної академії сухопутних військ 03:25 — «Я їду в зону ООС. Моліться за мене» 04:11 — Від командира міномета — до командира мінометної батареї 05:12 — «Він нашу батарею підняв з колін на ноги» 05:42 — «У нього позивний був Дикий. І я думаю, що така вдача була в нього» 06:42 — «Люди вірили йому, довіряли і йшли за ним» 07:00 — «Ми визволили Херсон» 08:25 — «Завжди озвучують втрати росіян, 1% — це робота нашого Володі» 08:59 — «Останні слова Володі були: «Я прийняв бій на себе» 11:15 — «Людина, яка швидко згоріла, але була дуже яскравою» — Герой України Володимир Лободюк 22-річний Герой України Володимир Лободюк на позивний Дикий був командиром мінометної батареї 128 окремої гірсько-штурмової бригади. Його кар’єра у війську розвивалася дуже стрімко. Спершу в підпорядкуванні він мав п’ятьох людей, згодом — 20, а коли очолив мінометну батарею — 80. Побратими пригадують його як суворого та запального й водночас доброго та дбайливого командира, який коригував вогонь не з тилу, а постійно перебував з піхотою, який вмів відстояти своє і своїх.

А ще — пожартувати, смішно, тонко й елегантно. Кажуть: "Це — людина, яка швидко згоріла, але була дуже яскравою". Володимир Лободюк загинув 16 грудня 2022 року в бою з російськими військовими.

Останнє, що сказав: "Я прийняв бій на себе". 24 лютого 2024 року Володимир Зеленський присвоїв Володимиру Лободюку звання "Герой України" з наданням ордена "Золота Зірка". Про дитинство, любов до спорту, наполегливість, шлях у війську та останній бій Володимира Лободюка дивіться на Суспільному.