Анастасія Приходько та Микита Рубченко - Герої не вмирають (Full HD)

Стій, незнайомий мій друже, зазирни в мої очі. Це я на світлині, один з тисяч тих, хто охороняє твій сон. Це я дивлюсь на тебе, я, один з багатьох невідомих тобі солдатів, які не пускають смерть до твоєї
оселі.

В моїх очах легкий сум та бажання побачити рідних. В моїх очах відблиск вибухів та нескінченних бойових тривог. В моїх очах війна, та сама війна, яку ти не бачиш завдяки тисячам чоловіків та жінок, що приймають на себе увесь її безжальний удар.

Олександр Сергійович Корнійко (позивний Чорний) народився 20.08.1994 року в селі Петрівка - Роменська Гадяцького району Полтавської області.

Спочатку мешкав у рідному селі, де провчився до 5 класу Петрівсько - Роменської ЗОШ І-ІІІ ступенів, а далі продовжив навчання в Гадяцькій школі - інтернаті.

По закінченні 9 класу вступив на навчання до Гадяцького аграрного ліцею, який закінчив, отримавши фах водія.

Хлопець захоплювався бойовими видами спорту, мріяв про військову кар'єру, готувався до вступу на офіцерські курси до Одеської військової академії. Був веселим, життєрадісним, товариським. Чемний, трудолюбивий, чесний, Олександр Сергійович завжди допомагав батькам і друзям. Для рідних був опорою в майбутньому.

Це була вольова людина із запальним характером, але, не дивлячись на це, серце його було надзвичайно добрим та щирим, та в ньому завжди була іскринка любові, яку він дарував всім.

2015 року Олександр підписав із ЗСУ контракт.

Солдат, кулеметник 3-го взводу 6-ї роти 2-го парашутно - десантного батальйону 25-ї окремої повітряно - десантної бригади.

За 2 роки служби воїн заслужив честь називатися кращим кулеметником свого батальйону.

Загинув 16 лютого в районі селища Зайцеве Донецької області внаслідок кулі снайпера, що потрапила йому у шию.

Сьогодні, 18 лютого, цього молодого хлопця поховали у рідному селі. У нього залишились батьки та бабуся з дідусем.

Я йду від тебе, друже. Мене покликало небо і я вимушений йти. Дуже шкода, що так сталося, знаєш, але якщо я подарував тобі зайву хвилинку мирного життя, значить я піду туди спокійним.


До зустрічі, колись побачимось там, але не поспішай, живи до кінця, живи на повну, живи щасливо, і хоч інколи згадуй тих, чиї очі закрила війна.