Роман Скрипін: Мене попросили поїхати з України

Нас виштовхують з країни. Нам, хто хотів би жити в країні можливостей й в такій Україні, в якій би хотілося б жити, дають зрозуміти це в різний спосіб: «Ви тут не потрібні. Їдьте, так буде краще для всіх». Я на собі це відчув на
межі 2015 — 2016 років. І потім мені розповіли, що був саме такий план. Щоби я виїхав. З іншими — м’якше.

Але система, яка відновлюється надзвичайно активно руками навіть тих, хто вчора ї долав, нам натякає/говорить/погрожує: давай, малиш, тікай звідси. Система ім. УССР. Вона працює на ресурсне самовиснаження. Якщо виїдуть усі, хто для неї неприємний, то її самовбивчий колапс наблизиться швидше. Якщо не виїдуть, то Система дістане новий Майдан.

Він буде сплетений у найжорсткіший та найдивніший спосіб. Це грубий люмпен, з якого тягнуть останні соки й який не хоче думати головою, а хоче їсти, споживати й щоби ним опікувалися; це ті, хто не втратив відчуття гідності й вміє заробляти на себе, хто ніяк не розраховував, що у пост-майданний період це чиновницьке бидло й надалі диктуватиме йому що робити; й насамкінець це ті, хто був на фронті й не розуміє, не ЩО саме він захищав, а КОГО саме він захищав. Хіба того, хто плює в обличчя? Для цих людей країна — святе поняття.

А от усі ці поілтикано-чиновники-депутатирізногоґатунку — бидло. І це бидло дозволяє собі плювати в очі захисникам.
Система відновилася й втратила знов відчуття реальності.
Нас хочуть позбавитися.
Ніби ми зайві на цьому «святі життя».
І нам у разі чого кажуть, що у нас війна. Але офіційно АТО.
І Путін нападе.
Так він напав. Спочатку Крим. І цього вже було досить.
І якого біса ви, представники цієї прекрасної Системи, не захистили країну, а не державу?
В мене знов тяжкий вибір: лишитися чи поїхати.

Якщо слідувати логіці, то треба їхати, бо сподівання вичерпані.
Якщо слідувати серцю, то треба лишатися. Бо немає більшого задоволення, від повішеного покидька на Майдані.

Роман Скрипін
Источник