Так хотелось разыскать информацию об этих удивительных участниках Революции Достоинства!
Помните? Киевляне— отец и сын — стали одним из символов Майдана.
Журналистам «ФАКТОВ» удалось разыскать их. Доктор технических наук, член-корреспондент Национальной академии наук Украины, лауреат Государственной премии в области науки и техники Николай Кузнецов и его 27-летний сын Игорь, кандидат технических наук, 18 февраля 2014 года были жестоко избиты «беркутовцами» на улице Институтской."(публікація давня).
Вчора була запрошена в гості до родини Кузнєцових. Алла та Микола зустрічали дорогих гостей з Німеччини. Ми з Юлею теж були їх гостями.
Чесно кажучи, для мене це було за честь. Зустрітись із ними ще раз. Господиня старалась, як могла. Приготувала різноманітні страви. Спекла смачнющий пиріг. Ми вже за столом чекаємо на сина Ігоря. Він повертається зроботи.Та до нас вечеряти не поспішає.
Здоров"я хлопця й до Революції Гідності було далеко не відмінним .А після жорстоких побоїв І.Кузнєцов і досі не може оговтатись. Ось і вчорашнього вечора він відразу пішов відпочивати.Ігорьок не мав сил ні сидітити з нами, ні спілкуватись.Ось таке воно відлуння 2014-го...
Микола показує своїм гостям газету "Факти", де опублікована стаття про ті жахіття,що стались з ними не так давно. Алла соромиться і не хоче показувати. Боляче навіть дивитись на ці всітлини. Хоча пройшов вже не один рік. Родина дуже скромна, інтелігентна. Вони-науковці ,і досі допомагають переселенцям,пораненим. Щодня переймаються майбутнім
України. Про стан свого здоров"я намагаються мовчати.Дуже свіжі рани- душевні, мабуть не загояться ніколи. Це - біль всієї родини.
Коля з Аллою розповідають своїм друзям про ті буремні дні, про події на Сході. Ми разом з подругою -волонтеркою Юлею також намагаємось донести побільше інформації про свою Батьківщину. Про життя до і після революції.
Простих людей і політиків. Показуємо фото Захисників України, розповідаємо про волонтерський рух і про ті проблеми, з котрими українці стикаються майже щоденно. Наші нові друзі співчувають, з цікавістю слухають кожну історію. Розповідають про стан справ у себе в країні. Утішають наших Героїв.(Кузнєцови Героями себе не вважають. Кажуть,що нічого такого особливого вони не зробили).
Та ми з вами точно знаємо,що саме ці Люди стали першими жертвами, які пролили кров і втратили здоров'я за нашу з вами Свободу. Про них вже мабуть не згадують журналісти. Їх ніхто не підтримує матеріально (впевнена,що ці надзвичайні Янгли Добра не взяли б ніякої матеріальної допомоги).Та все ж хочеться вірити, що про Героїв Майдану не забули прості громадяни держави, котру науковці не зрадили. Хоча давно мали можливість працювати десь за кордоном.
...Теплий вечір добігає кінця. Під гучні вигуки "Слава Україні!"разом з Юлею даруємо своїм друзям подарунки. Календар від бат."Донбас",наклейку "Молись за Україну". Для поважної сивочолої пари. Як нагадування про невизнану війну. Обом родинам дістались серденька від Ангелінки. Жовто-синє маленьке поїде в Німеччину, яскваре червоне-лишиться в родині Кузнєцових. А також ляльки-мотанки від бабуні Наді.
Позитивні, як українці. Яскраві,як весна. З подякою і Добром. Ще раз дякую Долі за зустріч зі справжніми Патріотами . Зичу їм міцного здоров"я. І бажаю кожному з нас не забувати про тих, хто не впав знесиленим на коліна перед чорною "беркутнею". А своїм прикладом і надалі показує, що ціна Свободи є дуже великою. І досі віддає свій час і тим, хто отримав поранення або втратив домівку (про це Кузнєцови навіть соромляться говорити)
Низький уклін вам,рідні.
Героям Слава!
(Фото з інтернету).
В те дни, на Майдане , было по истине уникальное скопление ЭЛИТЫ Украины. Люди разных профессий и возраста, ВСЕ, кому надоело жить в стране, которую оккупировал криминалитет.Дни и ночи были насыщены тревожными событиями и ожиданием развязки...
Герои МАЙДАНА, проносились яркими вспышками в хронике. Я пыталась всё это сохранить в БЛОГЕ и в альбомах на Mail.ru, но это не тот сервис, которому можно что-то доверить на хранение... У меня закрыли три аккаунта, хотя логика модераторов российской сети была не понятна. какое им было дело до событий в Украине?! Теперь всё стало понятным...
Потом я вспомнила о когда-то созданном мною блоге на Гугле и так появился этот блог, теперь уже с новой темой.
Хроники МАЙДАНА и расследования я постаралась собрать здесь.
Думаю, что основные расследования ещё впереди, а сегодня мне выпал случай опубликовать небольшой рассказ об участниках: знакомьтесь- Николай Кузнецов и его 27-летний сын Игорь
Журналистам «ФАКТОВ» удалось разыскать их. Доктор технических наук, член-корреспондент Национальной академии наук Украины, лауреат Государственной премии в области науки и техники Николай Кузнецов и его 27-летний сын Игорь, кандидат технических наук, 18 февраля 2014 года были жестоко избиты «беркутовцами» на улице Институтской."(публікація давня).
Вчора була запрошена в гості до родини Кузнєцових. Алла та Микола зустрічали дорогих гостей з Німеччини. Ми з Юлею теж були їх гостями.
Чесно кажучи, для мене це було за честь. Зустрітись із ними ще раз. Господиня старалась, як могла. Приготувала різноманітні страви. Спекла смачнющий пиріг. Ми вже за столом чекаємо на сина Ігоря. Він повертається зроботи.Та до нас вечеряти не поспішає.
Здоров"я хлопця й до Революції Гідності було далеко не відмінним .А після жорстоких побоїв І.Кузнєцов і досі не може оговтатись. Ось і вчорашнього вечора він відразу пішов відпочивати.Ігорьок не мав сил ні сидітити з нами, ні спілкуватись.Ось таке воно відлуння 2014-го...
Микола показує своїм гостям газету "Факти", де опублікована стаття про ті жахіття,що стались з ними не так давно. Алла соромиться і не хоче показувати. Боляче навіть дивитись на ці всітлини. Хоча пройшов вже не один рік. Родина дуже скромна, інтелігентна. Вони-науковці ,і досі допомагають переселенцям,пораненим. Щодня переймаються майбутнім
України. Про стан свого здоров"я намагаються мовчати.Дуже свіжі рани- душевні, мабуть не загояться ніколи. Це - біль всієї родини.
Коля з Аллою розповідають своїм друзям про ті буремні дні, про події на Сході. Ми разом з подругою -волонтеркою Юлею також намагаємось донести побільше інформації про свою Батьківщину. Про життя до і після революції.
Простих людей і політиків. Показуємо фото Захисників України, розповідаємо про волонтерський рух і про ті проблеми, з котрими українці стикаються майже щоденно. Наші нові друзі співчувають, з цікавістю слухають кожну історію. Розповідають про стан справ у себе в країні. Утішають наших Героїв.(Кузнєцови Героями себе не вважають. Кажуть,що нічого такого особливого вони не зробили).
Та ми з вами точно знаємо,що саме ці Люди стали першими жертвами, які пролили кров і втратили здоров'я за нашу з вами Свободу. Про них вже мабуть не згадують журналісти. Їх ніхто не підтримує матеріально (впевнена,що ці надзвичайні Янгли Добра не взяли б ніякої матеріальної допомоги).Та все ж хочеться вірити, що про Героїв Майдану не забули прості громадяни держави, котру науковці не зрадили. Хоча давно мали можливість працювати десь за кордоном.
...Теплий вечір добігає кінця. Під гучні вигуки "Слава Україні!"разом з Юлею даруємо своїм друзям подарунки. Календар від бат."Донбас",наклейку "Молись за Україну". Для поважної сивочолої пари. Як нагадування про невизнану війну. Обом родинам дістались серденька від Ангелінки. Жовто-синє маленьке поїде в Німеччину, яскваре червоне-лишиться в родині Кузнєцових. А також ляльки-мотанки від бабуні Наді.
Позитивні, як українці. Яскраві,як весна. З подякою і Добром. Ще раз дякую Долі за зустріч зі справжніми Патріотами . Зичу їм міцного здоров"я. І бажаю кожному з нас не забувати про тих, хто не впав знесиленим на коліна перед чорною "беркутнею". А своїм прикладом і надалі показує, що ціна Свободи є дуже великою. І досі віддає свій час і тим, хто отримав поранення або втратив домівку (про це Кузнєцови навіть соромляться говорити)
Низький уклін вам,рідні.
Героям Слава!
Комментариев нет:
Отправить комментарий