Країна в скорботі, заплакана мати. 
Беззахисна, тиха, самотня...
А небом ідуть українські солдати -
Віськова нескорена сотня!

Старенька бабуся кричить на всю хату
І рветься із синових рук - 
Це малась вона в домовині лежати...
Вона! Не онук!

На небі чекає її чоловік! 
По неї літали за вікнами круки...
Коханий Василь у Брянську поліг,
А Брянськ той прийшов і убив їх онука...

Бандити та звіри полізли з барлоги,
Несуть на вустах тирана проклятого. 
В крові потопили наш день Перемоги,
Зганьбили весну сорок п'ятого.

... Стоять на комоді два Василя – 
Дві схожих до болю світлини. 
А десь під фашистом палає земля…
То знов Перемога іде в Україну.
Т. Малахова